додати запис
в каталог
Статті

Жанна Тугай

11-12-2013

Жанна Тугай:з життям на сцені, без сцен у житті


У вересні цього року виповнилося 55 років з того часу, коли на театральній сцені вперше засяяла зірка-актриса, акторська постать, яка своїми ролями вписала власне ім’я в історію мистецтва, неоціненний талант, що десятиліттями творив, навчав, підтримував і рятував. Мова йде про народну артистку України, актрису Львівського драматичного театру імені Лесі Українки Жанну Тугай – цілеспрямовану особистість, доброго друга і талановиту артистку.

Народження Жанни Тугай та її життєвий шлях

Народилася Жанна Георгіївна четвертого квітня тисяча дев’ятсот тридцять сьомого року у невеличкому містечку Шпола Черкаської області. На щастя для української театральної історії, пані Жанна обрала своєю професією акторство. У 1958 році вона закінчує Київський театральний інститут (клас викладача Семена Михайловича Ткаченка, визначного театрального режисера, який у свій час був ректором вищезазначеного інституту та директором Київського драматичного театру імені Івана Франка) і починає професійну діяльність у Львівському театрі юного глядача. З 1959 року працює у Львівському театрі Радянської Армії (інші назви театру: Всеукраїнський Театр Червоної Армії, Театр Українського Військового округу, Театр Київського особливого військового округу, Театр Північно‑Західного фронту,Театр Сталінградського фронту,Театр Забайкальського фронту,Театр Одеського військового округу, Драматичний театр Прикарпатського військового округу, Драматичний театр Західного оперативного командування,Муніципальний театр). З квітня 2011 року рішенням Львівської міської ради театр перейменовано на Львівський драматичний театр імені Лесі Українки. У 1987 році Жанні тугай присвоєно звання народної артистки Українки.

Акторська діяльність Жанни Тугай

За 55 років актриса виконала десятки ролей. Серед них: Анютка («Влада темряви» Л.Толстого), Ольга («Три сестри» А.Чехова), Катерина ІІ («Любов – книга золота» О.Толстого), Женя Комелькова («А зорі тут тихі» Б.Васильєва), Ніка («Двадцять днів без війни» К.Симонова), Роберта («Третя голова» Еме), Елейн, Боббі, Жанет («Останній палко закоханий» Н.Саймона), Бланш Дюбуа («Трамвай Бажання» Т. Уїльямса), Марго Крейн («Все про Єву» М.Орр, Р.Денем), Альбіна («Адвокат Мартіан» Лесі Українки), Настя («Мати-наймичка» за Т.Шевченком), Зельда Фітцджеральд («Зельда» У.Льюїса), Яринка («Весілля в Малинівці» Б.Александрова), Василиса («Марія» П.Салинського), Неллі, Бланш де Каманж («Знедолені та скривджені», «Гравець» М.Достоєвського), Лідія Василівна («Старомодна комедія» О.Арбузова), Жінка в чорному («Кольри» П.Ар’є), Мати Лукаша («Лісова пісня» Лесі Українки), Памела Кронкі («Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку» Дж.Патріка), пані Барбара Тугайова («Анатомія Театру» за мотивами нарису К.Чапека «Як ставиться п’єса»).

У Жанни Тугай були хороші вчителі – режисери театру: А.Ротенштейн, В.Лізогуб, О.Максимов.

Глядачі часто приходили в театр заради ролей Жанни Тугай, а критика завжди схвально відгукувалася про втілення нею образів.За рецензіями журналістів, що в різні періоди писали про діяльність Жанни Тугай, можна не тільки орієнтуватися у творчості актриси, а й прослідковувати зміни у творчій манері, розвиток та акторські принципи.

Візьмемо до розгляду кілька статей, що допоможуть нам краще пізнати Жанну Тугай як талановиту та неординарну актрису.

У 1983 році на Львівському телебаченні вийшла програма – творчий портрет актриси (режисер - Є.Бондаренко, сценарист – П.Захаров), що описав у своїй статті журналіст Г.Єрьомін, який часто приділятиме пані Жанні особливу увагу у своїх матеріалах.

Подаємо уривок із статті за 18 лютого 1983 року, надрукованої у газеті «Слава Батьківщини»:

«Яке різноманіття образів, характерів! А ще – уміння перевтілюватися, носити костюми різних епох, уміння знайти свій, потаємний ключик до кожної героїні. І пластика, музичне обдарування актриси, її бажання завжди підтримувати хорошу фізичну форму, тонус (переклад – авт.)».

Акторка Жанна Тугай

Усі ці якості Жанна Георгіївна пронесла крізь роки та епохи театральної діяльності, досі залишаючись у довершеній формі, повна оптимізму, нових ідей та натхнення досягати вищих вершин, розвиватися і прагнути досконалості.

Цього ж року Г.Єрьомін випустив статтю під назвою «Прем’єри «малої сцени» у тій же «Славі Батьківщині», де написав про постановку комедії американського драматурга Ніла Саймона «Останній палко закоханий» (режисер-постановник – Ю.Кліпп): «Окраса вистави – робота у ній Жанни Тугай. Робота – зріла і відважна, народжена розумом і наче виплеснута на сцену серцем. Кожну із трьох зіграних нею жінок вона наділяє  неповторним характером. Найцікавіше, що актриса, відображаючи образи різних людей, майже не змінює гриму. І все-таки навіть зовнішньо стає ніби іншою – настільки переконливою є її внутрішнього перевтілення. Боротьбу своїх героїнь з безрадісними обставинами життя, їхня спроба розірвати «замкнуте коло» нещасть, умовностей, байдужості оточуючих актриса малює великим різнобарвям фарб і з правильно підібраними подробицями, з пристрасною самовіддачею, що не залишає сумнівів: на малій сцені, у п’єсі далеко не найвищого рівня, ми побачили одну із найкращих сценічних робіт заслуженої артистки України Жанни Тугай» (переклад – авт).

У серпні 1985 року викладач Херсонського училища культури Г.Присенко у газеті «Слава Батьківщини» помістив статтю під назвою «Слово вдячного глядача», де схвально відгукується про гру та образи Жанни Тугай, подаючи таку характеристику: «Вона створила ряд діаметрально протилежних, яскраво індивідуальних образів. Скільки гумору, глибокого проникнення в суть людських характерів побачили ми у цій роботі!»

В одній із Псковських газет (Росія) за 1987 рік знаходимо велику замітку про гастролі Львівського ордена Червоної Зірки театру Радянської Армії (тепер – Львівський драматичний театр імені Лесі Українки) під назвою «Радість від зустрічей» в авторстві А.Морозова, який підкреслює, що Жанні Тугай, яка виконувала у постановці кілька жіночих ролей, вдалося їх розділити. Жіночі образи відрізнялися один від одного не тільки зовнішньо один від одного, що також зроблено дуже вміло, але, що найважливіше, внутрішньо. Цинічна, розпусна жінка, психопатка, нереалізована співачка із кабаре та цнотлива матрона, яка навіть задуматися не може про зраду чоловіка, - такими постають дами у виконанні Ж.Тугай. І для кожної знайдено точні деталі поведінки, що підтверджують правдивість характеру.

У мукачівській газеті «Прапор перемоги» 17 червня 1988 року надруковано статтю «Акторські барви львів’ян» (автор – Т.Шекета), у якій йде мова про ту ж постановку: «Перед очима глядачів образи трьох зовсім різних жінок. Але виконує їх одна актриса – заслужена артистка УРСР Жанна Тугай. Отже, якою великою професійною майстерністю треба володіти, щоб за лічені хвилини перевтілитися в абсолютно іншу людину. Що це? Талант? За тим успіхом – величезний труд, любов до роботи і бажання донести до глядачів задум автора. Грим, костюм, парик, виразне обличчя, точні жести – такі головні елементи перевтілення. Та найголовніше перевтілення відбувалося усередині актриси. І це передалося глядачам».

Звернемося й до рецензій на інші вистави. У 1981 році у газеті «Слава Батьківщині» з`явилася замітка Ю.Базуліна «Двоє у жорстокому світі» на виставу «Двоє на качелях» американського драматурга Вільяма Гібсона, який однозначно хвалить талант артистки, пишучи: «Чудово грає Жанна Тугай. Їй вдається не тільки розкрити характер своєї героїні – характер складний, суперечливий, їй вдається найважливіше – зіграти людську долю. Актриса, добре відома глядачам, постала у новому, невідомому досі амплуа. Можна без перебільшення сказати, що роль Гітель Моска – одна із найвищих творчих досягнень актриси за останні роки».

«Особливість її обдарування – вміння жити під час вистав з якоюсь дивною, майже неймовірною правдивістю почуттів, щирістю. Вона не любить тільки одну фарбу в роботі над ролями, завжди намагається знайти свій шлях для створення того чи іншого образу. Героїні Тугай майже завжди мов живі, ніби десь днями зустрічав їх в нашому житті-бутті. Це дуже імпонує глядачам, викликає у них довіру до роботи актриси.. Здається, що для Тугай навіть єдина мить перебування на сцені – це ще один щабель до вершини мистецтва, в якому зміст усього її життя. Можливо, саме тому вона така жадібна у роботі. Кожна її роль – черговий крок до висот сценічного вміння, до осягнення ще одного жіночого характеру…» - пише у статті «Коли на сцені Жанна Тугай» Генріх Єрьомін (3 квітня 1997 р.).

У 2012 році Жанна Тугай зіграла головну роль у виставі сучасного американського драматурга Джона Патріка «Моя дорога Памела або Як уколошкати стареньку (режисер-постановник – заслужена артистка України Людмила Колосович). Режисер говорить: «Поважаю Жанну Тугай, тому хотіла поставити виставу з нагоди її 75-річного ювілею, у якій вона могла б «виплеснути» увесь свій талант. Саме цю виставу вибрали для постановки, тому що наш світ такий жорстокий, а останнім часом це особливо відчувається у ставленні до літніх людей»(Л.Пуляєва «Невмируща Памела – Жанна Тугай»/Високий Замок, 12.06.2012).

Сама Жанна Тугай говорить: «Якщо режисер не бачить тебе в ролі, йди на радіо, у телестудію, читай вірші, готуй моновистави. Але не втрачай часу, не звинувачуй долю, вдосконалюй свою майстерність» (Дякую, Жанно/Слава Батьківщини, 08.03.1990).

Творчість Жанни Тугай

Окремої уваги заслуговує тема кохання у житті Жанни Тугай. Кілька років тому сімейний тандем Жанни Тугай та Юрія Сатарова відсвяткував золоте весілля. Все життя вони йшли поруч не тільки як подружжя, але і як акторський дует, разом граючи у більшості вистав театру. Вперше разом вони вийшли на сцену у постановці «Сто чотири сторінки про любов» Е.Радзинського, зігравши Наташу та Євдокимова. Далі були: «А зорі тут тихі…» Б.Васильєва (Женя Комелькова і Васков), «Іркутська історія» А.Арбузова (Майя і Сергій), «Солдатська вдова» М.Анкілова (Марія Уварова і Андрій Ворохов), «Останній палко закоханий» Н.Саймона та інші.

Майже 55 років разом: у дружбі, любові та повазі (вони досі звертаються один до одного на «Ви»). Саме Юрій Сатаров став для пані Жанни найкращим героєм, найважливішим персонажем у житті. І як говорить Жанна Тугай: «Нас зблизили сцена, спілкування та листи…». Але це – зовсім інша і надзвичайно особиста історія…

« До списку статей


Увага! Коментарі модеруються до того, як вони будуть опубліковані на сайті.
Ми не гарантуємо термінів розгляду ваших коментарів. Ваш коментар може бути не розміщено, якщо він не відповідає вимогам сайту.

Автор:


Відгук:




У Львові

Прогноз погоди у Львові на 5 днів Курсы наличного обмена на сегодня


Фотогалерея «Львів старовинний»

Афіша кінотеатрів
IMAX

Афіша театрів
Львівський Національний Академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької
Львівський драматичний театр ім. Лесі Українки
Перший український театр для дітей та юнацтва
Театр ім. Марії Заньковецької - велика сцена
Театр ім. Марії Заньковецької - камерна сцена

Останні записи в блогах
« 1/5 »

Читати всі записи »

Мій обліковий запис
Логін (e-mail):
Пароль:
Забули пароль?

Не зареєстровані на сайті? Реєструйтесь і отримайте безкоштовну скриньку ВашеІм’я@lvivposter.com!

Також ви можете увійти за допомогою облікового запису іншої системи (виберіть сервіс, на якому розміщений ваш існуючий e-mail):

Соціальні сервіси

Поділіться корисною інформацією з друзями! Додайте цю сторінку в закладки або у вашу улюблену соціальну мережу:

Класс!

 

Продвижение сайта - WWA

створено "літом" :), 2010 року
© 2010-2013 Львівська афіша
Всі права захищені. При використанні матеріалів зворотня ссилка обов'язкова.